До вікової річниці найбільшої корабельної аварії XX століття в США уперше опубліковані мемуари людини, що вижила на борту лайнера.
У США виходить книга про нову версію загибелі Титаніка(фото Reuters)
Джек Тайер до останніх днів свого життя вважав, що такої кількості загиблих при краху Титаніка можна було уникнути, коли б не повільність членів екіпажа лайнера і відсутність достатньої кількості рятувальних шлюпок.
Спогади Джека, якому на момент трагедії було 17 років, досі були відомі тільки його родичам і друзям. У 1940 він сам розмножив свій рукопис у кількості 500 штук і роздав її найближчим.
Тільки через майже 100 років після краху в Атлантиці мемуари Джека Тайера опубліковані в США і повинні днями поступити в продаж.
У своїй праці, яку Тайер писав упродовж декількох років, він розповідає про кожен день перебування на легендарному кораблі і трагедії, якою завершився круїз на Титаніку.
Джек Тайер з батьком – залізничним бароном і матір’ю виявився на борту Титаніка 10 квітня 1912 року.
— Ми з батьками були пасажирами першого класу. Титанік обслуговувався по вищому класу: грала дивна музика, подавали смачну їжу. Через 4 дні нашої подорожі сталася трагедія, яку ніщо не провіщало. 14 квітня була прекрасна погода, в ніч перед трагедією сяяли величезні зірки. Я попрощався з батьками в 11:45 і незабаром після цього відчув, як судно починає схилятися в ліву сторону. Вона затонуло за считание хвилини, ніхто не був до цього готовий. Я провів декілька вечорів з головним дизайнером корабля і він признався мені, що у разі поломки або форс-мажору Титанік, що вважався непотоплюваним, піде на дно менш ніж за годину, – пише у своєму творі Тайер.
За словами автора, до ЧП не був готовий ні екіпаж, ні сам корабель. що 20, що були на борту шлюпок людям довго не надавали, а коли через годину після зіткнення з айсбергом був оголошений спуск на воду, їх ледве вистачило на декілька сотень чоловік. Тайер опинився в числі тих, кому не дісталося місця в шлюпці – молодій людині довелося стрибати в крижаний Атлантичний океан.
— Усі спохопилися надто пізно, у той момент, коли потрібно було робити дії, екіпаж корабля, надівши рятувальні жилети, залишався на своїх місцях, і лише в 12:45 вони розпорядилися розсадити жінок по шлюпках, – продовжує Тайер.
Вижити в крижаній воді Джеку вдалося завдяки обламанням корабля, які підняли його тіло на поверхню.
— Ніхто, ніхто не допоміг. Люди, як і я, борсалися у воді, звали на допомогу, але абсолютно безуспішно. Ніхто навіть не думав допомогти, хоча шлюпки знаходилися в декількох десятках метрів від нас, – пише автор книги.
Джек опинився в числі 36 пасажирів, яким дивом вдалося вижити, дочекавшись в крижаній воді рятувального човна лайнера The Carpathia.
Свого батька Джек Тайер більше не бачив, а матері підлітка вдалося врятуватися.
Тайер-старший купив квитки в круїз за 200 доларів, сподіваючись прекрасно провести час з сім’єю.
У 1945 році, дописавши свій твір, Тайер-молодший покінчив життя самогубством.
Йому тоді було 50 років – саме в такому віці на Титаніку загинув його батько.